Що таке сучасна українська поезії?
Чому поезію взагалі слід читати?
Які на сьогодні в Україні існують літературні покоління?
Хто такі «дев’ятностики» в поезії?
До якого покоління належить авторка?
Попри певні тенденції занепаду сучасної поезії у Європі (бо поезія не є комерційним жанром), ми можемо спостерігати величезний «бум» в Україні, на пострадянському просторі та в країнах Центрально-Східної Європи. Щороку з’являється багато талановитих імен, але, на жаль, вони відомі лише у вузьких колах шанувальників.
Видавництво «Наш Формат» долучилося до літпроцесу і видавши останню поетичну книгу запорізької поетеси Марини Брацило «Шовкова держава», яка трагічно загинула наприкінці червня 2013 року. Творчість Марини, яка безперечно вже зробила свій внесок у історію української літератури до генерація українських письменників, представники якої почали друкувати свої твори у 90-х роках минулого століття. Цей термін створений за аналогією до терміну шістдесятники та вісімдесятники. Основу генерації становить велика група молодих літераторів, яка сформувалася завдяки реалізації проектів антологій видавництва «Смолоскип» — «Молоде вино».
Явище «дев’яностників» об’єднує як ностальгійну спробу реставрації українського модерну 20-х років, так і постмодерністські рефлексії. За словами відомого есеїста та політолога Андрія Окари, Марина Брацило — це перша жертва покоління, що увійшло в літературу в 1990-х і поки що не встигло розродитись. Додамо, що творчість Марини – це щось живе, справжнє, ясне, аутентичне, східноукраїнське, степове, махновське, прозоре. Загалом, ця книга про живі світлі спогади дитинства. Тож всі персонажі і мешканці «Шовкової держави» вірять і розчаровуються, люблять і ненавидять, знаходять і втрачають. А ще вони свідомі того, що найбільша людська цінність – це прадавня пам’ять свого родоводу, яка живить кожного з нас.
